Історія України як і нашої рідної Чернігово-Сіверщини сповнена буремних і сумних подій. Однією із найбільших національних трагедій нашого багатостраждального, але нескореного народу, став Голодомор 1932-1933 років, який згубив і морально скалічив цвіт української нації.

Світлу пам’ять жертв голодоморів, які прокотилися нашою Україною у минулому сторіччі, серед яких найстрашнішим і найжорстокішим став штучний голод початку 30-х років, сьогодні вшановували у різних куточках Придесення. Голова обласної ради Ігор Вдовенко та заступник голови-керівник апарату облдержадміністрації Наталія Романова разом із представником Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергієм Бутком, керівництвом Семенівщини, громадськістю взяли участь у меморіальному заході, що відбувся у районному центрі.

Звертаючись до земляків, Ігор Вдовенко відзначив, що голодомор був ретельно спланованою проти українців акцією, що мала ліквідувати основу нації, зруйнувати незалежні селянські господарства, морально зламати народ та унеможливити його протистояння жорстокій тоталітарній владі.

За словами посадовця, це був страшний період для наших співвітчизників, коли у мирний час на родючих українських чорноземах, які ще донедавна так щедро радували врожаями, де працювали і жили селяни-трударі, почали масово вимирати люди, зникали цілі села.

Однак, на думку керівника, найстрашніше те, що голод, який менше ніж за календарний рік забрав життя мільйонів наших землякі, був не просто штучним, а свідомо створеним.

- Про людські трагедії тих жахливих часів красномовно свідчать мовчазні свідки – архівні матеріали, що висвітлюють здійснення жорстокої державної політики хлібозаготівлі, яка й призвела до голодомору. Тільки наша Чернігівська область у ті часи втратила більше 350 тисяч населення. Однак навіть розсекречені документи і дані, визнання геноциду парламентами низки країн не зможуть зрівнятися із розповідями і спогадами очевидців тих драматичних подій, - підкреслив Ігор Вдовенко.

Очільник представницького органу особливо відзначив, що попри те, що наш народ жорстоко нищили, вбивали, морили голодом, але українці не зламались, а йшли далі, падали, однак завжди вставали з колін, підіймали один одного і йшли далі.

На знак пам’яті про мільйони українців, які загинули мученицькою смертю від голоду, та на згадку про українські села і хутори, що зникли з лиця землі після страшної трагедії, учасники скорботного мітингу поклали квіти до пам’ятного хреста та запалили символічні лампадки.

Заупокійну літію за невинними душам, загубленими Голодомором, відправив представник УПК КП отець Максим.

Голодомор – це особиста трагедія кожного із нас, якій немає забуття і немає прощення. Дух мільйонів жертв масштабної трагедії ХХ століття і невимовний біль всієї української нації змушують нас назавжди закарбувати в пам'яті найстрашніші події тих років.

Сьогодні перед нами, нащадками жертв голодоморів, постає завдання надзвичайної моральної ваги і відповідальності – гідно вшанувати тих, кому не судилося вижити в ті жахливі часи, не допустити забуття цієї трагічної сторінки історії людства.

Відділ інформаційного забезпечення та зв'язків з громадськістю
виконавчого апарату Чернігівської обласної ради