Вельмишановна президіє!

Шановні присутні! Друзі!

Тема наших парламентських слухань на сьогодні дуже нагальна, тому потрібно досконало вивчити всі проблеми і зробити рішучі кроки до їх вирішення.

Теза перша – демографічний стан Чернігівщини особливий і найскладніший в Україні. Її територія одна з найбільших, а щільність населення — найменша. Як наслідок більше половини загальноосвітніх навчальних закладів малочисельні. Відповідно маємо і витрати на утримання одного учня в 1,5 – 3 рази вище, ніж у школах з середньою наповнюваністю.

На сьогодні діюча нормативна формула розподілу видатків на освіту не відповідає дійсним потребам. Ми неодноразово вносили клопотання до центральних органів влади стосовно змін в частині збільшення коефіцієнту до 3,0 (зараз 1,751). Крім того, пропонуємо на рівні держави доводити узагальнені коефіцієнти по області і надати право державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування за поданням обласного управління освіти вносити зміни залежно від ситуації, яка складається в різних регіонах. Всі ці корегування мають проходити в межах виділених бюджетних коштів.

Теза друга – школа на селі не лише навчальний заклад, а й осередок культури, дозвілля і спілкування. Молодь, не бачачи для себе подальшої перспективи, залишає село і їде до міста, де поповнює лави безробітних. А що робити на селі, коли немає пошти, школи, садочка, магазину, ФАПу... Та найголовніше, що ми втрачаємо притаманну українському народові рису, — його тяжіння до землі, як до джерела всілякого блага.

На жаль, майже не залишилося і того етносу, культурного джерела, що завжди підтримувало і годувало народ України. Протягом двадцяти років незалежності саме аграрії і село тримали економіку України. Час віддавати борги, і в першу чергу в освітянській галузі. Шлях для збереження малокомплектних шкіл ми вбачаємо у створенні навчально-виховних комплексів. В них входять як основа загальноосвітні навчальні заклади та дошкільні навчальні заклади. В області таких комплексів функціонує більше 40. А це потребує державної підтримки.

Також необхідно фінансування окремої програми по утриманню доріг на селі і до села, оскільки для забезпечення рівного доступу до якісної освіти зростає потреба у підвозі учнів до базових навчальних закладів, а це не тільки нові шкільні автобуси, яких конче недостатньо, але і стан доріг.

Теза третя – стабільність у проведенні реформ в освіті. Кожен з присутніх в цій залі знає, наскільки складний сам по собі процес проведення реформ. Зі свого досвіду, як колишнього керівника провідного підприємства України, знаю, наскільки важко втілювати новації, яким силам потрібно протидіяти. Думаю, що на рівні держави, і особливо в освіті, це ще складніше. А від злагодженої роботи команди і її керівника залежать якісні показники проведення реформ. Тому у мене велике прохання до всіх присутніх: зніміть політичну складову і дайте можливість людям спокійно працювати над майбутнім нашої освіти. У них є досвід, бажання, а найголовніше – розум зробити це якісно!

Дякую за увагу і зичу всім добра!