З початку обрання обласної ради сьомого скликання минає сто днів. За цей не значний, проте знаковий період відбулися три пленарні засідання ради, виїзні збори обласної Асоціації «Ради Чернігівщини», інші загальнообласні заходи, на яких прийняті відповідні рішення, доручення, висновки, розпорядження... Про напрацювання депутатського корпусу краю, проблемні питання розвитку місцевого самоврядування та шляхи їх вирішення ми попросили розповісти голову обласної ради Ігоря Вдовенка.

Замість преамбули

Загалом Ігор Станіславович не з тих керівників, які люблять багато і розлого афішувати свою роботу. Ще на стадії домовленостей про інтерв'ю він зауважив: «Краще за виборців ніхто не оцінить діяльність влади. Тож у них і цікавтеся: чи була обласна рада в цей проміжок часу ефективною?» Проте в інтерв'ю Ігор Станіславович не відмовив. Ми зустрілися з керівником у його далеко не розкішному службовому кабінеті, який зовсім не перетерпів змін з часу свого минулого господаря. Отож з ходу, так би мовити, – «провокаційне» запитання:

– Ігорю Станіславовичу, окремі керівники вашого рангу розпочинають свою діяльність після обрання з ремонту службових кабінетів. А ви не плануєте оновлювати свій?

– А навіщо? Тут є всі умови для нормальної роботи. Для мене розкіш — неважливий елемент, адже тривалий час пропрацював у освіті, яка ніколи не знала достатнього фінансування. Скільки себе пам'ятаю, ми вимушені були постійно на чомусь економити... Тож витрачати бюджетні кошти на різні забаганки не звик. Це було би просто нечесно перед тими, хто кожну копієчку рахує, аби забезпечити оптимальний освітній процес та ще й «накувати» прекрасні кадри для країни.

Оскільки мова про ремонт, то краще я вас запрошу відвідати наш комунальний заклад — Чернігівську обласну лікарню. Ось там справді є на що глянути й чим пишатися. Нещодавно, не без участі обласної ради, там були капітально відремонтовані торакальне та урологічне відділення. Про цей факт особливо приємно говорити, з огляду на ті проблеми в медицині, що нині існують... Без корінного реформування в цій галузі просто не обійтися. І взагалі, без реформ у всіх сферах життя держави вибратися з глибокої економічної та політичної кризи буде нелегко.

– Вашим запрошенням відвідати головний медичний заклад області ми обов'язково скористаємося. А ось щодо реформ, то, як відомо, після Революції гідності Чернігівська обласна рада чи не першою в Україні висловила своє бажання стати пілотною у процесі реформування владних відносин. Чи є позитивні напрацювання в цьому напрямі?

– Так, область уже зробила перші кроки на шляху реформ. У ході децентралізації на Чернігівщині утворено п'ять об'єднаних громад. У їх числі – Вертіївська (Ніжинський район), Парафіївська (Ічнянський район), Макіївська (Носівський район), Деснянська й Кіптівська (Козелецький район). Звичайно ж, це зовсім мало, але ж це першопрохідці, які повинні показати позитивний приклад і повести за собою інших. Суть у тому, що нові об'єднані громади отримали підстави для переходу на нову систему взаємовідносин місцевого та Державного бюджетів і мають значно більше фінансових ресурсів для вирішення власних соціальних потреб.

Головне, що згадані громади вже здатні самостійно забезпечити належний рівень надання необхідних соціальних послуг та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Ось у чому перевага об'єднаних громад перед нереформованими. Але, як кажуть, поживемо – побачимо, наскільки наша перша «п'ятірка» буде задоволена своїм вибором.

На мою думку, після поетапної реалізації такої реформи відкриється друге дихання. Адже об'єднані громади отримають державні субвенції, базові дотації, інші фінансові та економічні можливості. Впевнений: децентралізація – європейський шлях, який повинна пройти Україна заради власного добробуту.

– А чи не має обласна рада намірів насильно «заганяти» місцеві ради в об'єднані громади?

– В жодному разі! Я переконаний, що це питання зможемо розглядати лише з урахуванням інтересів усіх громад, усіх наших виборців. І щоб у майбутньому отримати життєздатну структуру, громади можуть і повинні об'єднуватися тільки добровільно.

– Що, на вашу думку, є головним досягненням ста днів роботи обласної ради?

– Як на мене – це затвердження бюджету області на 2016 рік. Ми його прийняли в точній відповідності до бюджетного календаря і норм бюджетного законодавства України. В ситуації загальнодержавної економічної нестабільності бюджетний процес небезпечно було пускати на самоплив. Адже це могло розбалансувати фінансову систему та призвести до негативних наслідків забезпечення життєдіяльності регіону. Тому затвердження обласного бюджету, а згодом — Програми економічного і соціального розвитку області на 2016 рік стали свідченням того, що питання фінансової стабільності у депутатського корпусу є одним із головних.

– Але ж, мабуть, пріоритетів у роботі ради значно більше?

– Їх немало. Та насамперед дуже важливо, аби роль обласної ради не політизували. Адже це установа, куди увійшли партійні лідери, делеговані виборцями, отож народні обранці, відкинувши будь-які політичні амбіції та кольори прапорів, повинні працювати лише на народ, котрий виявив їм високу довіру. Не буде цього – не очікуй переобрання. Навіть якщо у нас є певні розбіжності з тих чи інших питань, ми повинні направляти свої знання, вміння та енергію на працю заради людей. Над цим, спасибі всім колегам-депутатам, ми постійно працюємо.

А ще серед пріоритетів – підготовка й напрацювання пропозицій щодо внесення змін до Конституції України стосовно реформування місцевого самоврядування і децентралізації влади, розробка й затвердження галузевих обласних програм, контроль за їх виконанням, допомога учасникам АТО, незахищеним категоріям населення тощо.

– А які з галузевих обласних програм розвитку вважаєте знаковими?

– Як на мій погляд, це, насамперед, Програма забезпечення населення Чернігівської області спеціалізованою медичною допомогою на 2016-2020 роки, на виконання якої передбачена дуже пристойна сума – 565 мільйонів гривень. Головна мета цього документа – профілактика і зниження показників захворюваності населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості й захист прав громадян на охорону здоров'я.

Вважаю дуже важливою і Програму передачі нетелей багатодітним сім'ям, які проживають у сільській місцевості Чернігівської області, адже вона також виконуватиме велику соціальну місію. Впевнений, що великий внесок у соціальний розвиток та відновлення інфраструктури повинна зробити і Програма оздоровлення та відпочинку дітей Чернігівської області на 2016-2020 роки. За рахунок коштів обласного бюджету в сумі понад 180 мільйонів гривень протягом п'яти років відновлюватиметься діяльність непрацюючих дитячих установ оздоровлення, а заодно забезпечуватимуться належні умови відпочинку у функціонуючих закладах... Виконуватимуть свою важливу роль інші програмні документи.

Враховуючи неодноразові звернення виборців до керівництва й депутатів обласної ради, виконавчий апарат обласної ради розробив проект обласної Програми «Спортивний майданчик» на 2016-2020 роки. Наразі всі необхідні матеріали направлені до Департаменту сім'ї, молоді та спорту облдержадміністрації для опрацювання та узгодження можливих обсягів фінансування з обласного бюджету з Департаментом фінансів обл­держадміністрації. Після цього доопрацьований проект Програми буде внесений на розгляд сесії обласної ради або включений як складова частина до обласної Програми розвитку фізичної культури і спорту на 2016-2020 роки.

Крім того на стадії розробки та узгодження з обласною державною адміністрацією проект Програми розвитку місцевого самоврядування на 2016-2018 роки, яка сприятиме впровадженню інноваційного підходу до вирішення питань розвитку територій з боку органів місцевого самоврядування. Зокрема, в рамках реалізації Програми буде продовжена практика проведення щорічного обласного огляду-конкурсу «Краща сільська, селищна, міська рада Чернігівщини». Причому планується додати ще одну номінацію – «Об'єднана територіальна громада» – і збільшити призовий фонд.

Наше ж головне завдання – забезпечити їх фінансову підтримку.

– До речі, Ігорю Станіславовичу, серед пріоритетів діяльності обласної ради ви назвали допомогу воїнам АТО. Що вже зроблено в цій важливій справі?

– Немає жодного сумніву, що підтримка українських бійців, які мужньо відстоюють незалежність і територіальну цілісність нашої держави на Сході України, вже давно є справою честі не тільки органів державної влади та місцевого самоврядування, а й кожного свідомого громадянина України. Адже ні для кого не секрет, яку неоціненну допомогу армії надавали і продовжують надавати волонтери, небайдужі українці й навіть прості школярі та студенти.

У свою чергу депутати обласної ради прийняли Програму покращання матеріально-технічного забезпечення військових частин, що дислокуються на території Чернігівської області, військовозобов'язаних, призваних за мобілізацією, й добровольців, які беруть участь в антитерористичній операції, на 2016 рік. На її виконання передбачено 3,3 мільйона гривень. Окрім того безпосередніми питаннями наших захисників займається постійна комісія обласної ради з питань охорони здоров'я, соціального захисту населення та у справах учасників АТО. Долучаються до вирішення проблемних питань воїнів і членів їхніх родин і інші депутатські комісії. Зокрема – з питань агропромислового комплексу, екології, природокористування та земельних відносин, члени якої разом із колегами з вищезгаданої комісії тримають на контролі і турбуються про виділення учасникам антитерористичної операції на Сході України та членам їхніх сімей земельних ділянок.

– Ігорю Станіславовичу, а загалом важко знаходити компроміс у депутатському середовищі?

– Якщо б я відповів, що жодних проблем у цьому питанні не існує, то сказав би неправду. В обласній раді діють сім фракцій політичних партій. І кожна має свої зобов'язання перед виборцями, за які колись доведеться звітувати. Тож існування певних розбіжностей та суперечок між депутатами — річ об'єктивна. Загалом же, здатність нинішнього складу депутатського складу до пошуків компромісу достатньо висока. За три пленарні засідання, які відбулися в обласній раді з часу її обрання, ми затвердили 125 рішень, у тому числі 13 обласних галузевих програм.

Серед прийнятих рішень у нас майже десяток політичних звернень із різних питань до Президента України, Уряду й Парламенту. За них була віддана переважна більшість голосів депутатів, які, фактично, представляють усі політичні сили в обласній раді. Тобто нам вдалося знайти консенсус не лише по суті всіх цих звернень, але й за конкретними формулюваннями. Повірте мені, це було дуже непросто, але нам удалося.

– У тому числі обласна рада проголосувала за Звернення до Верховної Ради та Кабміну щодо субвенцій на компенсації пільгового проїзду для окремих категорій громадян...

– Щодо компенсацій перевізникам – тут є проблема у безконтрольному ставленні до цього процесу... Я прочитав, що 3,7 пільговика – на одного непільговика – компенсувалося перевізниками. Це пояснювалося збитковими маршрутами на дальні села... В цих питаннях має бути чіткий контроль! Бо віртуальна компенсація, коли просто озвучуються певні суми, не сприймається з точки зору заощадження коштів і стану економіки нашої країни. Проте в тому, що Верховна Рада буквально в лютому прийняла рішення щодо виділення на компенсацію проїзду пільговиків у пасажирському транспорті на території України майже два мільярди гривень, думаю, є і наша безпосередня заслуга.

– А як складаються стосунки у новообраного депутатського корпусу з виконавчою гілкою влади? Не секрет, що у попереднього скликання ради ми нерідко спостерігали напруженість у відносинах із ОДА.

– Можу з упевненістю сказати, що з керівництвом обласної державної адміністрації ми змогли досягти максимального взаєморозуміння та ефективної координації дій. Дуже вірю, що так воно буде й надалі. Адже попереду у нас іще багато роботи, яку треба разом устигнути зробити на користь усіх жителів Чернігівщини.

– Яким ви бачите розвиток Чернігівщини в наступні роки?

– За час каденції обласної ради ми повинні завершити процес децентралізації, який є одним із найважливіших питань розвитку області. Щодо реформування тих чи інших галузей, то для мене Чернігівщина, перш за все, – агропромисловий регіон, і я впевнений, що розвиток сільського господарства дасть потрібний імпульс для розвитку всього регіону. Є такий логічний і правильний вислів: «Живе село – живе держава». Сподіваюся, що ми «оживимо» наші поліські територіальні громади.

Мені приємно, що в цих справах нам намагаються прийти на допомогу іноземні партнери.

– Коли не секрет, Ігорю Станіславовичу, то розкрийте в кількох словах для читачів тему міжнародного співробітництва. Чи є тут уже якісь помітні напрацювання?

– Насамперед я хотів би назвати партнерами Чернігівщини Латвію, Польщу і Словенію, чиї делегації та представники посольств якраз протягом ста днів роботи обласної ради сьомого скликання один за одним відвідали нашу область із діловими візитами.

Зокрема, плідні відносини склалися з Латвійською Республікою, завдяки чому вдалося реалізувати низку успішних соціально-економічних, інвестиційних, гуманітарних та культурних проектів. Латвійці надали нам допомогу в питаннях безпеки, сертифікації сільськогосподарської продукції відповідно до європейських стандартів, провели експертні зустрічі щодо основних аспектів реформи місцевого самоврядування. Крім того латвійська сторона передала значну гуманітарну допомогу українським військовим, родинам поранених і загиблих учасників АТО на Сході України, організувала виїзд дітей, чиї батьки загинули в зоні військових дій, на оздоровлення до Латвії.

Яскравим свідченням високої зацікавленості латвійських колег у розвитку партнерських відносин саме з Чернігівщиною є відкриття наприкінці січня в обласному центрі Почесного Консульства Латвійської Республіки – третього в Україні.

У січні я також провів зустріч із офіційною делегацією Люблінського воєводства Республіки Польща. В ході діалогу були окреслені перспективні напрями подальшої двосторонньої співпраці у сфері соціально-економічного та гуманітарного розвитку громад, успішної реалізації проектів транскордонного співробітництва, обміну кращими практиками в галузі місцевого самоврядування.

Маємо вже й перспективи налагодження взаємовигідної двосторонньої співпраці в економічній, гуманітарній, культурній та туристичній сферах із Республікою Словенія, представники Посольства якої відвідали область у лютому поточного року. У ході спілкування обговорені перспективи обміну конкретними пропозиціями щодо формату подальшої співпраці і організації зустрічі потенційних українських та європейських партнерів.

– На завершення нашого інтерв'ю хотілося би поставити вам кілька запитань особистого характеру. Як відреагувала родина на ваше обрання спочатку депутатом, а згодом і головою обласної ради?

– Дружина і діти підтримують мене в усьому. І я дуже вдячний, що вони завжди з розумінням ставляться до моєї роботи й намагаються всіляко допомагати мені. Так було як під час мого керівництва Щорським ВПУ лісового господарства, в Управлінні освіти і науки облдерж­адміністрації, так і під час напруженої виборчої кампанії та обрання мене головою обласної ради. З упевненістю можу сказати, що родина – це моя надійна опора й міцний «тил». Я це постійно відчуваю, і це мені дуже допомагає, дає сили та стимул рухатися вперед.

– А як вам удається знаходити той необхідний баланс між напруженим робочим графіком та особистим життям?

– На жаль, мушу констатувати, що професійна діяльність, політика забирають дуже багато сил і часу. Звичайно, намагаюся розмежувати час на роботу, родину, однак досить часто перевага залишається на боці виконання службових обов'язків та справ. Через необхідність вирішення великої кількості питань і завдань, які постали переді мною після обрання на посаду очільника обласного представницького органу, участі в десятках зустрічей, нарад, заходів, відряджень не так багато часу залишається на спілкування із близькими людьми. Інколи рідні навіть скаржаться, що частіше бачать і чують мене по телебаченню, радіо чи в Інтернеті. Тому нечасті хвилини відпочинку намагаюся максимально присвятити родині, спілкуванню з друзями.

– Оскільки наша розмова відбувається напередодні Міжнародного жіночого дня, то й останнє запитання дуже символічне. Існує така думка, що за кожним успішним чоловіком стоїть мудра та сильна характером жінка. Чи згодні ви з таким твердженням?

– Не можу казати за всіх чоловіків, але з упевненістю заявляю, що в особі своєї дружини я знайшов саме таку унікальну жінку. Окрім того, що це успішний і талановитий педагог, гарна мати і справжня берегиня нашого родинного вогнища, вона ще й мудрий друг і порадник, який завжди підтримує, надихає, а за необхідності може розрадити. І користуючись нагодою, хочу від щирого серця привітати всіх жінок Чернігівщини з чудовим святом. Нехай весна принесе у ваші серця сонячне тепло, радість, добро та натхнення, обдарує родини злагодою й добробутом. Бажаю, щоб у житті завжди панували любов і щастя, успіх і гармонія. Будьте завжди усміхненими, сповненими надій та незгасимого оптимізму! Вірте у власні сили, завжди прагніть більшого, і нехай збуваються всі ваші найзаповітніші мрії та бажання. Миру і процвітання вам, вашим родинам та нашій рідній Україні!

– Щиро дякуємо вам за цікаву і змістовну розповідь!