Заселення людиною території сучасної Чернігівщини розпочалося близько 100 тис. років тому, в епоху доби ранього палеоліту.
За цей час в біографію Чернігівського краю вписано немало легендарних, героїчних і трудових сторінок. Підтвердженням тому є сотні археологічних та архітектурних пам'яток, коріння яких сягає доби розвитку на славній Чернігівській землі східнослов'янських племен Сіверян і часів стародавнього Чернігівського князівства, яке відіграло видатну роль у формуванні Київської Русі як першої слов'янської держави. До її складу Сіверська земля (так називалася Чернігівщина в стародавні часи) увійшла ще у дев'ятому столітті, торкаючись своїми кордонами сучасного Підмосков'я - на півночі і території Азовсько-Чорноморського узбережжя - на півдні, займаючи вигідне геополітичне становище в тодішній Європі.
Чернігівське князівство упродовж кількох віків перебувало в орбіті важливого середньовічного шляху "із варяг у греки" завдяки чому велася інтенсивна торгівля з Візантією, країнами Сходу і Скандинавії.
Нетлінну пам'ять залишили про себе наші предки-сіверяни передусім у Чернігові. Тут знаходиться найбільше в Україні архітектурних пам'яток домонгольського періоду. В їх числі величний Спасо-Преображенський собор, перша писемна згадка про який датована 1036 роком, Борисо-Глібський і Успенський собори, П'ятницька та Іллінська церква із знаменитими Антонієвими печерами.
Древній Чернігів важко уявити без Катерининської церкви, спорудженої на честь козаків Чернігівського полку, які відзначилися мужністю та героїзмом при взятті турецької фортеці Азов у 1696 році. Не уявити його і без Єлецького монастиря, Болдиної гори, приміщення Колегіуму, гармат на Валу, Алеї Героїв. В місті діє один з найстаріших і найбагатіших в Україні історичний музей імені Василя Тарновського, де зберігається понад 150 тисяч пам'яток матеріальної і духовної культури українського народу. Храмом муз можна назвати літературно-меморіальний музей-заповідник видатного українського письменника Михайла Коцюбинського та обласний художній музей.
Кожен, хто прямує по дорозі з Києва на Чернігів, милується в Козельці величним храмом архітектури – собором Різдва Богородиці, який збудовано у 1752-1763 роках за проектом знаменитого Растреллі під керівництвом архітекторів Квасова і Григоровича-Барського на замовлення славетних чернігівців, які народилися у селі Лемешах, Олексія та Кирила Розумовських. Перший з братів – російський державний діяч, фельдмаршал, другий – останній гетьман Лівобережної України, Президент Петербургської академії наук.
Перлиною давньоруської історії називають не лише на Чернігівщині, але й в усій Україні, місто над зачарованою Десною – Новгород-Сіверський, де створено єдиний у світі музей "Слову о полку Ігоревім".
Неподалік Новгород-Сіверська виявлено прадавню Мезинську стоянку – древнє поселення, яке увійшло в світову науку завдяки багатющому матеріалу, що розповів про життя первісної людини. Особливу цінність тут мають пам'ятки доісторичного побуту - житло з кісток мамонта та орнаментовані прикраси, якому близько 15 тисяч років тому.
Древнє місто Ніжин славне не лише величними соборами, а й одним з найстаріших вищих навчальних закладів України – державним університетом, де навчався великий Микола Гоголь.
Славляться власною історією і древні Прилуки – великий економічний і культурний центр Чернігівщини. Поблизу цього міста знаходиться знаменитий Густинський монастир, заснований ще на початку XVII століття.
Знаменну роль в історії краю та держави відіграло і давньоруське місто Любеч, яке нині входить до складу Ріпкинського району. Саме тут у далекому 1097 році відбувся перший з'їзд князів Київської Русі, на якому онуки Ярослава Мудрого поклялися цілуванням хреста покласти край міжусобним сутичкам і проголосили принцип династичного поділу держави, об'єднавши сили проти зовнішніх ворогів.
Символом нескореності козацького духу вже не одне століття залишається гетьманська столиця – древній Батурин, освячений легендарним іменем та визначною державницькою діяльністю гетьмана Лівобережної України Івана Мазепи.
Про лицарську звитягу і легендарні походи часів козаччини нагадує нині всім Батуринський історично-культурний заповідник "Гетьманська столиця".
А у Мотронівці Борзнянського району діє літературно-меморіальний комплекс "Ганнина пустинь", де жили і творили видатні українці Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок.
Архітектурними перлинами Чернігівщини також є - палацо-паркові ансамблі у Качанівці та Сокиринцях, які приваблюють до себе бездоганною довершеністю форм і природною красою. Видатною пам'яткою садово-паркового мистецтва Придеснянського краю і понині залишається знаменитий Тростянецький дендропарк.
Історія Чернігово-Сіверщини - це історія боротьби за національну незалежність і соціальну справедливість, за утвердження високих духовних ідеалів народу. З першої половини XIII до середини XIV століття колись могутнє князівство, що сягало своїми землями від Дніпра до верхів'я Дона, було спустошене і розграбоване татаро-монгольськими ордами. Особливо потерпіла південна і південно-східна частина краю. Скориставшись феодальним дробленням і наслідками вторгнення орд Батия, в середині ХІV ст. литовські феодали встановили своє панування над Чернігово-Сіверщиною.
Війна Росії з Литвою, що розпочалася за Чернігово-Сіверщину, закінчилася у 1503 році перемир'ям, за яким ці землі потрапили під вплив Російської держави.
У 1782 році на терені регіону було створено Чернігівське, Київське та Новгород-Сіверське намісництва, які поділялись на повіти.
Згодом, у 1796 році виникла Малоросійська губернія з центром у Чернігові, а 27 березня 1802р. було утворено Чернігівську губернію. Її 15 повітів поділялися на 187 волостей, де нараховувалося 5780 населених пунктів, у тому числі 19 міст і 49 містечок. У 1897р. у губернії мешкало понад 2,3 млн. осіб. З 1923 року замість повітів губернія поділялась на 5 округів. Такий адміністративно-територіальний устрій зберігався до 1925 року, коли Чернігівська губернія була розформована і утворилась нова система управління: центр-округ-район, яка на практиці себе не виправдала.
Тому 15 жовтня 1932 року була створена Чернігівська область.